ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ - договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати другій стороні (клієнту) кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржника), що випливає з надання клієнтом товарів, виконання ним робіт або надання послуг третій особі, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги. Крім того, грошова вимога до боржника може бути віддана клієнтом факторові з метою забезпечення виконання іншого, вже існуючого зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору фактрорингу - є фінансування - надання фактором свого клієнта грошової суми на умовах повернення, цільового використання і зазвичай платності. Факторинг представляє собою різновид інвестиційної діяльності, а саме інвестування грошових коштів в заздалегідь певний проект в розрахунку на подальшу довгострокову окупність вкладень (цим фінансування і відрізняється від кредиту). Крім того, предметом зобов'язань фактора можуть бути також і фінансові послуги, пов'язані з грошовими вимогами, які є предметом відступлення, наприклад ведення для клієнта бухгалтерського обліку. Сторонами договору факторингу є клієнт (таким може бути будь-яка дієздатна особа) і фактор (таким можуть бути банки та інші кредитні організації, а також інші комерційні організації, які мають дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності такого виду). Договір факторингу повинен укладатися в простій письмовій формі. Звичайно він має своєрідний "рамковий" характер, тобто містить домовленості про загальні умови фінансування і поступок, передбачаючи підписання в свій подальший розвиток конкретних додаткових угод із зазначенням конкретних сум фінансування та індивідуалізацією вимог.