Трудовий спір, як правило, виникає у зв'язку з порушенням однією стороною трудових відносин іншої сторони.
При виникненні трудового спору (залежно від виду трудового спору) його вирішення відбувається у відповідних органах.
Трудові спори поділяються на:
індивідуальні - розбіжності між працівником і наймачем з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів, у тому числі колективного договору та інших угод про працю;
колективні - неврегульовані розбіжності сторін колективних трудових відносин з приводу встановлення, зміни соціальноекономічних умов праці та побуту працівників, укладення, зміни, виконання або припинення колективних договорів, угод.
Розходження даних видів спорів полягає в кількості осіб, що представляють ту чи іншу сторону трудового спору. Так, учасники індивідуальних трудових спорів - це, з одного боку, працівник, а з іншого - наймач. Учасниками колективних трудових спорів є, з одного боку, працівники (трудовий колектив) в особі їх представницьких органів, а з іншого - наймач (наймачі, об'єднання наймачів).
Відповідно, в індивідуальному трудовому спорі оскаржуються і захищаються суб'єктивні права і законні інтереси одного працівника, в той час як у колективному трудовому спорі має місце оскарження і захист прав та інтересів кількох працівників (можливо, всього колективу або його частини) з питань праці і побуту.
Вирішення індивідуальних та колективних спорів здійснюється різними органами. Також законодавством встановлено різний порядок і певні терміни їх розгляду, тобто відповідна процедура і терміни подачі заяв (в т.ч. позовних заяв), їх розгляду, прийняття рішень ( в т.ч. рішення суду), їх виконання.