Мабуть, важко сперечатися з народною мудрістю про те, що безкоштовний сир - тільки в мишоловці. Доказом тому - багатообіцяюча реклама про видачу кредитів з мінімальними витратами, чи то пак відсотками, внесками і т. п. Між тим, кожен, хто хоча б раз отримував "безкоштовну" фінансову "допомогу" від банку, знає, що банк ніколи в збиток собі працювати не буде. Досить часто боржникам доводиться звертатися до суду з позовами про визнання укладених з банками договорів недійсними, а поручителям - про визнання недійсним або припиненим поруки. Разом з тим, до недавнього часу суди по-різному підходили до вирішення "кредитних проблем". Нарешті Вищий спеціалізований суд з цивільних і кримінальних справах (далі - ВССУ) сформулював обов'язкові для всіх судів правові позиції при розгляді подібних спорів. Мова йде про Лист ВССУ № 10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" (далі - Лист).

Поручителі

Адже ось як буває: допоміг другові / сусідові / родичу, виступив поручителем за його кредитом. При цьому зважив всі "за" і "проти" з приводу кредитної ставки і можливості кредитоотримувача виплатити кредит самостійно, без ризику залучення поручителя на сторону боржника. Але раптом банк піднімає відсоткову ставку, кредитоотримувач не в змозі платити відсотки, які підвищилися, і поручителя залучають до відповідальності. Зрозуміло, що поручитель намагається довести, що він, мовляв, на такі умови "не підписувався", у зв'язку з чим поручителем бути відмовляється. Однак, навіть намагаючись відшукати істину в суді, він не завжди міг визнати договір поруки з новими умовами недійсним. Зараз же, завдяки позиції ВССУ, застосування при вирішенні подібних спорів ч. 1 ст. 559 ЦК України стало обов'язковим.

Так, згідно названій нормі, поручительство припиняють "такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов порядку зміни процентної ставки у бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання про дострокове повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим". Більш того, в своєму Листі ВССУ зазначив, що припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. Разом з тим, ВССУ визнав, що при невизнанні кредитором права поручителя на припинення зобов'язань за договором таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки припиненим). Нарешті, суд вказав, що у зобов'язаннях за участю поручителів збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою між банком і боржником, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником-кредитоотримувачем своїх зобов'язань перед банком. І, мабуть, найголовніше - висновки судів про те, що ч. 1 ст. 559 ЦК не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру відповідальності поручителя, є помилковими!

Викладене означає, що в разі, коли банк не бажає припиняти договір поруки у зв'язку з підвищенням процентної ставки за кредитом (на що поручитель не давав своєї згоди), забезпеченому все тією ж порукою, мирним шляхом, поручитель має всі підстави відстояти своє право на припинення договору в суді.

Інші підстави припинення поруки

Коли поручитель знімає з себе всю відповідальність за виданий боржнику кредит? Зрозуміло, коли кредитоотримувач повністю і належним чином "закриє" свої зобов'язання перед банком. Разом з тим, як показує практика вітчизняних банків, в договорі поруки рідко вказується конкретний строк (термін) його припинення. Як правило, обов'язки поручителя, вірніше, їх припинення, в договорах пов'язуються з терміном виконання кредитного договору. І саме цю норму угоди суди тлумачили по-різному.

Такій "різношерстній" практиці ВССУ поклав край, визначивши, що якщо з договору поруки слідує, "що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами терміном припинення дії договору поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 і ч. 1 ст. 252 ЦК, в такому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У Листі ВССУ нагадав, що названі норми ЦК визначають правила обчислення строків у цивільних правовідносинах. Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК, строком є певний період часу , із закінченням якого пов'язується дія чи подія, що має юридичне значення. В свою чергу, ч. 1 ст. 252 ЦК обчислює терміни роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим, з настанням певної події, що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати (ч. 2 ст. 251 і ч. 2 ст. 252 ЦК).

Іншими словами, якщо, згідно з договором поруки, цей захід забезпечення виконання зобов'язання припиняється після того, як боржник-кредитоотримувач виконає своє кредитне зобов'язання, то в разі неналежного виконання кредитного договору договір поруки припиниться, якщо банк не пред'явить вимоги до поручителя протягом 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання. Так визначив ВССУ належну правову позицію для всіх судів.

Не обійшов своєю увагою ВССУ і норми ч. 2 ст. 1054 і ч. 2 ст. 1050 ЦК, які встановлюють, що в разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків. Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, то і вимоги про дострокове повернення кредиту і відсотків по ньому банк має право пред'явити до поручителя. Але головне при цьому - дотримання банком вже згаданої ч. 4 ст. 559 ЦК, тобто пред'явлення вимог до поручителя в рамках встановлених законом 6 місяців.

З якого моменту кредитний договір вважається укладеним

Практиці відомі випадки, коли клієнт і банк укладають кредитний договір, сума коштів перераховується на рахунок кредитоотримувача, а потім останній відмовляється від виконання договору під приводом: грошей не отримував, з рахунку не знімав, значить, договір є неукладеним, і вимагає в суді визнання його недійсності. Саме з цієї причини важливим при вирішенні подібних спорів є визначення самого моменту укладення кредитного договору. Адже, згідно зі ст. 1046 ЦК, "у разі укладення договору позики законодавець пов'язує момент укладання договору з моментом передачі грошей", - йдеться в Листі. Оскільки кредитний договір є різновидом позикових відносин, логічно було б припустити, що норми названої статті поширюються і на кредитні договори.

У той же час, ВССУ відзначає, що "кредитний договір є укладеним з моменту досягнення сторонами у письмовій формі згоди по усіх істотних умовах договору, а дії по зняттю грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має дотримання його сторонами вимог закону саме при його укладанні, а не виконанні". Таким чином, дилема про визнання кредитного договору недійсним, якщо кредитоотримувач не знімав виділені кошти з рахунку, тепер вирішена.

 Що ж, залишається лише порадіти тому, що суперечливі кредитні спори, у всякому разі, найгостріші їх проблеми, тепер будуть вирішуватися одноманітно, оскільки суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями ВССУ.

За матеріалами: Судово-юридична газета (http://sug.kiev.ua)
Автор: Юлія Габдулліна