Для розірвання шлюбу з іноземцем важливо правильно вибрати застосовне право

Відповідно до статті 56 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Закон), форма і порядок укладення шлюбу між громадянином України та іноземцем визначаються правом України. Реєстрація шлюбу з іноземцем на території України не відрізняється від реєстрації шлюбу між нашими співвітчизниками, за винятком необхідності дотримання низки формальностей, спрямованих на встановлення, зокрема, законності перебування іноземця на території України, підтвердження його сімейного стану та ін.

Порядок реєстрації шлюбу на Україні регулюється, в першу чергу, Сімейним кодексом (СК) України, Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану на Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52 / 5.

Документ про вільне життя

Згідно частини 1 статті 28 СК України, заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком в будь-який орган державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) на їх вибір. При подачі зазначеної заяви для посвідчення своєї особистості пред'являються паспорт або паспортний документ. Іноземцям необхідно пред'явити цей документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу законності їх перебування на Україні, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", законними підставами перебування на території нашої держави для іноземців є реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання, або документів, що засвідчують отримання статусу біженця або притулку в Україні.

Якщо іноземець раніше перебував у шлюбі, то необхідно пред'явити документ, що підтверджує припинення попереднього шлюбу, або документ про визнання його недійсним. Такими документами можуть бути свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про його розірвання, про визнанні шлюбу недійсним (яке вступило в законну силу), свідоцтво про смерть другого з подружжя, заключення відділу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання шлюбу недійсним і т.п.

Якщо в паспорті (паспортному документі) іноземця, який проживає в іноземній державі, відсутні відомості про сімейний стан, він повинен одночасно подати документ про те, що не перебуває в шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання. Якщо ж в паспорті (паспортному документі) є відмітка про припинення шлюбу вказаної особи, то документ про те, що він не перебуває в шлюбі, повинен бути пред'явлений за період після розірвання шлюбу. Крім того, до документів іноземців, які складені іноземною мовою, додається переклад тексту на українську мову, вірність якого засвідчується дипломатичним представництвом чи консульською установою України, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець, Міністерством закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом. При цьому документи, перераховані вище, повинні бути відповідним чином легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Необхідно враховувати, що Україна є учасницею Гаазької конвенції (1961 року), що скасовує вимогу про легалізацію іноземних офіційних документів ряду країн. Так, офіційні документи, які будуть використовуватися на території держав - учасників даної Конвенції, повинні засвідчуватися спеціальним штампом "Apostille" (апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ. Документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якої подальшої легалізації.

Але у випадку наявності укладеного між Україною і державою, громадянином якої є іноземець, договору про правову взаємодопомогу апостиль не потрібно. Сьогодні такі договори укладені з наступними країнами: країни СНД, Грузія, Литва, Естонія, Латвія, Чехія, Угорщина, Польща, Монголія, В'єтнам, Македонія, Іран, Болгарія, Куба, КНР.

Розірвання шлюбних уз

Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, також має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.

Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 60 згаданого Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України.

На підставі СК України розірвання шлюбу можливе як за спільною заявою подружжя, так і за заявою одного з подружжя (через органи РАЦС у випадку, якщо другий з подружжя визнаний безвісно відсутнім або недієздатним, або ж за рішенням суду, відповідно до статті 110 СК України).

При визначенні українського суду доцільно враховувати рекомендації Пленуму Верховного Суду України (ВСУ). У своїй постанові "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з частинами 2 і 3 статті 60 Закону України "Про міжнародне приватне право", подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

Так, якщо відповідачем у справі про розірвання шлюбу виступає іноземний громадянин і справа слухається без його особистої участі, то в якості підтвердження вибору подружжям зазначеного права для вітчизняних судових інстанцій, як правило, досить наявності відповідним чином засвідченої і легалізованої заяви відповідача про визнання позовних вимог ( наприклад, рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 5 серпня 2011 року по справі № 2-2293/2011, рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2011 року по справі № 2-1092/11 та ін.)

Коментарі

Від рівності суд може відійти

Інна Скузь, помічник юриста ПГ "Павленко і Побережнюк"
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу (СК) України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Однак стаття 57 Сімейного кодексу України встановлює низку винятків з цього правила. Так, наприклад, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, і майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно частини 1 статті 70 СК України, в разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка і дружини є рівними. Відповідно до зазначеної норми за загальним правилом майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, має бути поділене в рівних частках. Однак частина 2 згаданої статті встановлює виняток із основного правила, відповідно до якого при вирішенні спору щодо поділу майна суд може відійти від принципу рівності часток подружжя за наявності обставин, що мають істотне значення. Зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Суди спантеличені опікою

Юлія Яшенкова, старший юрист МЮГ AstapovLawyers
Згідно з чинним законодавством України, з чотирнадцяти років дитина може самостійно визначити своє місце проживання. Проте якщо дитина не досягла чотирнадцяти років, а згода між батьками щодо місця його проживання відсутня, таке питання розглядається в суді в порядку позовного провадження. При цьому третьою особою у справі залучається орган опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Таким чином, якщо в шлюборозлучному процесі, даному українським судом, виникає суперечка між іноземним громадянином, з яким проживає дитина, і громадянином України, суд повинен залучити третьою особою у справі іноземний орган опіки та піклування. Дане питання абсолютно не врегульоване чинним законодавством України. При цьому якщо з органами опіки та піклування країн пострадянського простору все більш-менш зрозуміло, то в разі необхідності залучення відповідного органу, скажімо, країни ЄС, суди серйозно переймаються. Таким чином, необхідно приймати відповідні документи на міждержавному рівні для визначення процедури взаємодії у цих справах і визначення переліку компетентних установ, які будуть здійснювати представництво по ним.

Розлучення в США можливе

Ірина Мороз, старший юрист AGA Partners
У своїй практиці ми стикалися з необхідністю визнати рішення суду США про розірвання шлюбу між громадянкою України та резидентом США, винесене судовою палатою у сімейних справах Верховного суду штату Нью-Йорк в 2008 році (шлюб був зареєстрований на Україні). Оскільки між Україною і США немає ратифікованого міжнародного договору про правову допомогу в цивільних і сімейних справах, а принцип "взаємності" в той час ще не був законодавчо закріплений, для роз'яснення юридичної сили рішення суду про розірвання шлюбу, винесеного в США, ми звернулися до Департаменту у справах цивільного стану Міністерства юстиції України.

На території України рішення суду США про розірвання шлюбу є остаточним і додаткового визнання не вимагає. Реєстрація розірвання шлюбу на Україні на підставі рішення суду, винесеного в США, не здійснюється. У подібних ситуаціях для отримання свідоцтва про розірвання шлюбу подружжя може звертатися в Консульство України в Сполучених Штатах Америки, але отримання такого свідоцтва не є обов'язковим.

При взаємовідносинах з органами державної влади та третіми особами розірвання шлюбу між подружжям підтверджується рішенням суду, винесеним у США (з апостилем і нотаріально посвідченим перекладом). При цьому в українському паспортному документі подружжя (якщо вони українці) залишається штамп про реєстрацію шлюбу, а в книзі реєстрації актів цивільного стану - запис про реєстрацію шлюбу. При отриманні нового паспортного документа (наприклад, у випадку втрати) штамп про реєстрацію шлюбу вже не ставиться.

Производство памятников заказывайте на https://pamjatnik.com.ua/productions. Коростышевский гранитный карьер ЗАО "АНТИК" предлагает высокое качество и очень низкие цены. Обращайтесь!