Статистика оптимістично твердить: кількість розлучень в країні зменшується з кожним роком. Чи то українські сім'ї стали міцнішими, чи подружжя просто не бачать сенсу в розлученні ... 

Квартирне питання

Майновий поділ при розлученні забирає чимало сил. Особливо, коли мова йде про квартиру, що типово для України. Придбана подружжям під час шлюбу квартира (будинок) є їх спільним майном, незалежно від того, хто з них зазначений у договорі про купівлю і кому надано в безстрокове користування земельну ділянку під будинок, зведений під час шлюбу. Часто поділ квартири при розлученні здійснюється шляхом її продажу та розподілу між подружжям виручених коштів. Причому частки подружжя за законом рівні, як рівні їх права на все спільне майно, незалежно від розміру доходів або відсутності таких у одного з подружжя.

Хоча рівність прав подружжя перебуває у рівних можливостях володіти, користуватися і розпоряджатися спільною сумісною власністю, квартира може бути відчужена лише за письмовою згодою чоловіка, який не є стороною в договорі. При ухиленні одним з подружжя від дачі письмової згоди на відчуження квартири, особа, на ім'я якого вона зареєстрована, письмово пропонує іншому із подружжя з'явитися до державної нотаріальної контори для визначення часток у відчужуваному майні. Якщо подружній не з'явиться до зазначеного терміну та не надішле заперечень протягом місяця з дня одержання пропозиції, державний нотаріус може посвідчити договір про відчуження квартири.

Поділ житла - обов'язковий пункт у ході шлюборозлучних процесів. Добре, коли є, що ділити. Складніше, коли коштів, виручених від продажу спільної нерухомості, не вистачає на придбання кожним з подружжя окремого житла.

Грошова компенсація

Іноді одному із подружжя передаються речі, що перевищують вартість його частки у спільному майні, а другому, відповідно, - грошова компенсація або інші речі зі складу майна, яке ділиться. Це характерно для предметів професійної діяльності (музичних інструментів, оргтехніки, лікарського обладнання) і транспортних засобів.

Так, закріплюючи автомобіль (мотоцикл) за одним з подружжя, суд враховує наявність у нього прав на водіння, необхідність в особистому транспорті по роботі або за станом здоров'я, можливість виплатити компенсацію іншому подружньому в розмірі його частки і те, хто з подружжя здійснює технічне обслуговування автомобіля. Однак, частіше судова практика йде шляхом продажу автомобіля і розподілу коштів між подружжям. Як і у випадку з квартирою, при розділі автомобіля подружжя часто зацікавлені безпосередньо в майні. Присудження ж грошової компенсації можливе тільки з добровільної згоди сторін за умови попереднього внесення всієї грошової суми на депозитний рахунок суду. Розмір такої суми визначається угодою, а якщо воно не досягнуто - судом, виходячи з вартості автомобіля на момент його розділу.

Спадщина (подарунок)

Майно, успадковане одним з подружжя або отримане ним у подарунок, не підлягає розподілу, так як не є спільно нажитим подружжям. У той же час це майно може бути визнано судом їх спільною сумісною власністю, якщо під час шлюбу іншим пдружнім були зроблені вкладення, які значно збільшили вартість цього майна.

Кредит

Під час розподілу майна враховуються загальні борги чоловіка і дружини, причому їх виплата проводиться за рахунок спільного майна подружжя. Тобто якщо подружжя взяли кредит у банку або скористалися іпотечним кредитуванням для покупки нерухомості, такий кредит за законом є спільно нажитим майном і підлягає поділу так само, як і будь-яке інше. Відповідно, при розлученні кредит ділиться навпіл, якщо суд не вирішить інакше. Таким чином, заборгованість по іпотечному кредиту на квартиру, придбану в період шлюбу, може бути розділена між колишнім подружжям пропорційно часткам у цій квартирі, присуджених при поділі майна.

Так само може бути поділене між подружжям зобов'язання за великим кредитом на побутову та організаційну техніку, придбану в шлюбі. Таке майно стає спільним, навіть якщо один з подружжя заперечував проти його придбання. Тобто стягнення може торкнутися спільного майна подружжя у разі, коли майно, отримане за зобов'язаннями одного з них, було використано на потреби родини.

Поділ бізнесу при розлученні

Якщо між подружжям відсутній шлюбний договір, доля спільного бізнесу вирішується нотаріально завіреною угодою або рішенням суду.

Частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, заснованого в період шлюбу, є спільним майном подружжя і підлягає розподілу, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вона придбана. Майно ж, закріплене за товариством з обмеженою відповідальністю, є власністю цієї юридичної особи і не підлягає розподілу між подружжям. На вимогу подружжя частка в статутному капіталі товариства може бути передана одному з них повністю. Це має сенс, тому що один подружній учасника товариства не користується немайновими правами, пов'язаними з участю в товаристві, і не може вважатися учасником товариства, оскільки така участь має особистий характер.

До подружнього учасника товариства частину частки в статутному капіталі може переходити за правилами, встановленими для переходу частини в статутному капіталі до третьої особи, яка не є учасником товариства. Як правило, статути товариств передбачають отримання згоди учасників для вступу новачків. У випадку, якщо подружній, за яким визнана частина частки учасника у статутному капіталі, не отримає згоду учасників товариства на вступ, він може розраховувати тільки на виплату дійсної вартості його частки.

Спільним для подружжя є також майно, придбане в період шлюбу для ведення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Все майно, отримане за час шлюбу в результаті такої діяльності, незалежно від того, здійснював таку діяльність один або обоє із подружжя, є спільною власністю. За загальним правилом, при поділі спільного майна подружжя і визначення часток в цьому майні частки подружжя визнаються рівними.

Підводячи підсумок, слід сказати, що головне в поділі майна при розлученні - не злякатися складнощів: компроміс завжди можна досягти.

Зарубіжний досвід

Як ділять майно за кордоном

У багатьох зарубіжних країнах майнові відносини між подружжям засновані на договірному, або легальному режимі спільного майна. У Франції, наприклад, це режим «спільності майна», згідно з яким у випадку розлучення спільне майно ділиться порівну. У той же час, згідно судової практики, подружньому невинному в розлученні, часто присуджується майно понад його частки.

Для Данії та Австрії характерний «режим відкладеної спільності», згідно з яким спільність майна настає в момент припинення шлюбу. При цьому Австрія є єдиною країною, де законодавство дозволяє суду компенсувати «подвійну» зайнятість жінки, якщо вона працювала повний робочий день і одночасно піклувалася про дітей і домашнє господарство.

В Англії, на відміну від більшості європейських країн, при поділі майна подружжя суд не надає особливого значення шлюбним договором - як і в Ірландії, тут існує правовий режим «роздільності подружнього майна».

Для Іспанії і для США характерна різноманітність режимів подружнього майна: у шлюбах, укладених за нормами загального права, все майно належить чоловікові, а укладених за законом діють законний і договірної режим майна.

Судова практика

На розмір частки кожного екс-подружнього впливає навіть наявність шопінг-залежності в одного з них

Аналізуючи судову практику поділу майна подружжя, не можна обійти увагою підводний камінь, який відрізняє це питання від інших.

Законодавство встановлює два способи поділу спільного майна: поділ в натурі або - в разі його неможливості - виплата грошової компенсації, що відповідає розміру частки подружжя в спільному майні. Виходить, що визнання права власності на частку не може бути затребуване за позовом як спосіб поділу майна. У той же час суди охоче визнають за позивачем таке право, не розглядаючи при цьому питання про поділ майна, що є неодмінною умовою його настання. Процесуально це позбавляє відповідача права вимагати збільшення частки, яке може бути використане при розгляді справи про поділ майна подружжя.

Суд також може задовольнити позов про поділ спільного майна шляхом визнання права власності на частку в ньому, виходячи з презумпції рівності прав подружжя. У цьому випадку спір між сторонами про поділ майна вважається вирішеним, що автоматично виключає повторну подачу позову. При цьому де-факто майно залишається спільним, хоча де-юре воно поділено.

В окремих випадках, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, які залишилися з одним з батьків, або інтереси одного з подружжя (наприклад, непрацездатність), суд може збільшити його частку. Якщо на придбання майна були витрачені не лише спільні, а й особисті (роздільні, дошлюбні) кошти подружнього, це також збільшує його частку. У той же час алкоголізм, безпричинна відмова від суспільно корисної праці, марнотратство, ігрова залежність, манія покупок та інші психічні розлади та індивідуальні схильності, що спричинили витрачання спільного майна на шкоду інтересам сім'ї, можуть скоротити майнову частку одного із подружжя.