07.04.2011 року Верховна Рада Україна прийняла запропонований Президентом України Віктором Януковичем Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції». Як відомо, раніше був скасований пакет антикорупційних законів, які повинні були вступити в дію з 01.01.2011 року, а саме: Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції ». Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» № 7487 (далі по тексту - Закон) набирає чинності 1 липня 2011 року, крім статті 12 «Фінансовий контроль», яка набирає чинності з 1 січня 2012 року. 

У цілому можна відзначити, що Закон поширюється не тільки на суб'єктів державної влади і місцевого самоврядування, але і на юридичних і фізичних осіб. Крім того, є ряд термінологічних вад і неточностей, непрописаних процедур і лазівок. Деякі положення Закону мають всі ознаки юридичної фікції.

Стаття 1 Закону містить два поняття: «близькі родичі» і «члени сім'ї», даючи їм практично однакові визначення, а саме: до них належать подружжя, їх діти, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, і мають взаємні права та обов'язки. До «близьким родичам» Закон відносить до того ж рідних братів і сестер, діда, бабу, онука, усиновлених, усиновителів.

Звертає на себе увагу один із принципів запобігання та протидії корупції. Поряд з загальноправових, Закон виділяє принцип пріоритетності запобіжного заходу. Детально цей принцип не розкривається, і в Законі більше не вживається, але норми чинного законодавства передбачають застосування запобіжних заходів у кримінальному процесі, такі як: підписка про невиїзд; особиста порука; порука громадської організації або трудового колективу; заставу; взяття під варту; нагляд командування військової частини. З огляду на популярність на сьогоднішній день взяття під варту, то можливо, що цей запобіжний захід буде найпопулярнішою і при розслідуванні корупційних злочинів. Інше призначення цього принципу важко собі уявити.

Закон визначає коло осіб - суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Крім Президента України, Голови Верховної Ради України, його Першого заступника і заступника, Прем'єр-міністра України, народних депутатів, державних службовців і т.д., Закон відніс і осіб, які прирівнюються до уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. У числі інших, це - члени окружних, територіальних і дільничних виборчих комісій (під час виконання ними повноважень), помічники народних депутатів та особи, які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій і інші особи). Положення щодо віднесення останніх до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення викликає сумніви. Приміром, вартість послуг приватного нотаріуса визначається за домовленістю з клієнтом і в зв'язку з цим не зрозуміло, як буде застосовуватися стаття 6 Закону, яка забороняє використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості одержання неправомірної вигоди для себе та членів своїх сімей.

Слід зазначити, що ні Закон, ні чинне законодавство України не надає визначення терміна «публічні послуги». У Законі фактично не розмежовано поняття «службова особа» і «посадова особа». Це може призвести до значних ускладнень під час застосування Закону на практиці.

Цікава ситуація виходить і з суб'єктами, уповноваженими проводити заходи щодо попередження та протидії корупції. До них Закон відносить Президента України, органи державної влади, Кабінет Міністрів України, а також спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції:

- органи прокуратури;

- спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Проте, Закон містить застереження, що координацію діяльності правоохоронних органів буде здійснювати Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Виходячи з усього викладеного вище, органам прокуратури у сфері запобігання та протидії корупції Законом надається чільна і вирішальна роль. Саме їм цей Закон буде до по душі.

Посадові і службові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про його вчиненні зобов'язані вжити заходів щодо запобігання такого правопорушення та терміново письмово повідомити про це спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції. Відповідальність за порушення цього положення передбачена ст. 172-9, якою тепер доповнено КпАП: «Неприйняття передбачених законом заходів щодо запобігання корупційних правопорушень, а в разі виявлення корупційного правопорушення - для його припинення, письмового повідомлення уповноваженими на це особами про його скоєння - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Встановлюються обмеження на використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, отримання подарунків, а також на можливість працевлаштування близьких осіб, обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування.

Цікаво, що особам, які звільнилися з державної служби, протягом року з дня звільнення або припинення діяльності забороняється здійснювати дії, пов'язані з підприємницькою діяльністю, яка контактує з органом, де особа раніше працювала, розголошувати і використовувати в своїх інтересах інформацію, а також представляти інтереси особи (у тому числі і в судах) у справах, в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) особа працювала раніше. Ця норма буде цікава юристам, які перейшли з державної служби у приватну практику.

Щодо осіб, які претендують на зайняття посади, пов'язаної з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, тепер буде проводитися спеціальна перевірка. Слід зазначити, що зі змісту Закону, абсолютно незрозуміло положення про поняття «функцій держави та місцевого самоврядування». І ще одне протиріччя: Закон передбачає, що порядок організації проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України. Порядок проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради АРК, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів визначаються Центральною виборчою комісією. Це не узгоджується зі ст. 106 Конституції України, яка не надає право Президентові України затверджувати порядок проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування.

На Міністерство Юстиції України тепер покладено обов'язок проводити антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Однак слід зазначити, що Законом взагалі не передбачені наслідки проведення такої експертизи.

Участь громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції також передбачено Законом. Громадськість має право, зокрема, повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушеннях спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції.

Ще одне нововведення: Законом передбачено створення Єдиного державного реєстру, який буде містити інформацію про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. Даний реєстр має бути сформований і вестися Міністерством Юстиції України.

Тепер особи, щодо яких винесено постанову про притягнення як обвинуваченого, підлягають відстороненню від виконання повноважень до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (підприємства, установи, організації), в якому він працює до закінчення розгляду справи судом.

Відповідно до статті 24 Закону угода, укладена внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемною. Правові наслідки порушення вимог закону при вчиненні правочину передбачені главою 16 Цивільного кодексу України. Однак цікаво, що ніяких змін до Цивільного Кодексу України Законом не внесено.

Законом внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, Кримінального Кодексу України, Кримінально-процесуального Кодексу України. Зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено Главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення». У Кодекс додано вісім самостійних складів адміністративних правопорушень.

Також внесено ряд доповнень і змін до Кримінального кодексу України, якими збільшується кількість складів злочинів, уточнюються деякі склади і посилюються санкції стосовно корупціонерів.

Як буде працювати Закон, покаже практика. Оптимістів поки не покидає надія, що корупцію можна викоренити внесенням змін до законодавства.

Джерело: http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/publications/pub-564/