ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року м. Полтава

Справа № 2а-6284/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Слободянюк Н.І.,

суддів - Кукоби О.О., Головка А.Б. ,

за участю секретаря – Дубовик О.І.,

представника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, Державної судової адміністрації України - Заяц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа - Полтавський районний суд Полтавської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа - Полтавський районний суд Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2 з урахуванням положень Постанов Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" в редакції станом на 31.12.2005, від 30 червня 2005 року № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто виходячи з посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, починаючи з 1 червня 2005 року та з 29.02.2008 року в розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2 з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, починаючи з 1 червня 2005 року та з 29.02.2008 року заробітну плату, матеріальну допомогу на соціально-побутові потреби, відпускні відповідно до вимог статті 44 частини 1 Закону України "Про статус суддів", виходячи з посадового окладу встановленого у додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", у розмірі 8 мінімальних заробітних плат встановлених Законом на момент проведення виплат; визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2 з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, починаючи з 1 червня 2005 року; зобов'язання Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів, починаючи з 1 червня 2005 року, з 29.02.2008 року - 8 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат; зобов'язання Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України забезпечити проведення виплат заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі на соціально-побутові потреби, відпускних судді Герасименко Вікторії Миколаївні шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати вказаної заборгованості відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" в редакції станом на 31.12.2005, від 30 червня 2005 року № 513 та № 514, починаючи з 1 червня 2005 року; визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22.05.2008 відповідно до вимог статті 44 частини 4 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22.05.2008 відповідно до вимог статті 44 частини 4 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008; визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22.05.2008 відповідно до вимог статті 44 частини 4 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008; зобов'язання Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 з 22.05.2008 щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років відповідно до вимог статті 44 частини 4 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008; зобов'язання Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України забезпечити проведення виплат заробітної плати щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22.05.2008 р. відповідно до вимог статті 44 частини 4 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що з 04 липня 2001 року вона призначена на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області. При обчисленні її заробітної плати застосовувалось положення пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання суддів”, яке визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили. У зв’язку з тим, що невірно обчислювався посадовий оклад, позивачу також недоплачені відпускні, додатковий посадовий оклад до відпустки, інші нарахування, що підлягають виплаті, виходячи з посадового окладу. Таким чином, вважає, що є підстави для перерахунку заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України “Про статус суддів”, діючого на час виплати заробітної плати.

У письмових запереченнях проти позову, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області зазначило, що територіальне управління підпорядковане Державній судовій адміністрації України, а останнє вказівок щодо невиконання положення пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів та щомісячне грошове утримання суддів” не надавало. Крім того, законами про державний бюджет України на відповідний рік не передбачено бюджетних призначень на виплату суддям заробітної плати внаслідок її перерахунку відповідно до закону.

У письмових запереченнях проти позову, Державне казначейство України зазначило, що функції головного розпорядника бюджетних коштів виконує Державна судова адміністрація України, а Державне казначейство України лише здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів та не приймає рішення про розподіл грошових коштів за напрямками видатків. Також Державне казначейство України звернуло увагу суду на пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України.

Позивач у судове засідання не з’явилася, надавши суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області та водночас представник Державної судової адміністрації України у судовому засіданні підтримала доводи і вимоги, викладені у письмових запереченнях проти позову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області.

Відповідачі - Міністерство фінансів України, Державне казначейство України-явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча у матеріалах справи наявні докази того, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа - Полтавський районний суд Полтавської області- надала суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши пояснення представника відповідачів - Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 призначена на посаду судді Указом Президента України від 04.07.2001 № 484/2001, обрана на посаду судді безстроково згідно постанови Верховної Ради України від 30.11.2006 № 405-V та з 29.02.2008 є заступником голови Полтавського районного суду Полтавської області відповідно до рішення Ради суддів України від 29.02.2008 № 25.

Рішенням Кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційних судів Полтавської області від 02.10.2001 ОСОБА_2 присвоєно п’ятий кваліфікаційний клас.

Рішенням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 10.03.2005 ОСОБА_2 присвоєно четвертий кваліфікаційний клас.

Рішенням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 30.05.2008 ОСОБА_2 присвоєно третій кваліфікаційний клас.

Позивач не згоден із розмірами нарахованої та виплаченої йому заробітної плати, відпускних, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби з 03.12.2007 по 02.02.2010, у зв'язку з чим оскаржив бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати вказаних виплат до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до частини 1 статті 130 Конституції є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Таким чином, надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, є гарантією забезпечення незалежності судді.

У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994. 3(94) 12 (994 323) зазначається: “Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе”.

Пунктом 6.1 Європейської Хартії про закон “Про статус суддів”, прийнятої 10.07.1998, передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України “Про статус суддів”, якою визначені складові матеріального забезпечення суддів, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Згідно з частиною 2 цієї статті розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ №865 затверджено схему посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів (додаток №6 до постанови), в якій визначено, що посадовий оклад судді місцевого загального суду встановлюється у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, а заступника голови суду –8 мінімальних заробітних плат.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. №1310, що набрала законної сили 17.01.2006, постанову КМУ №865 доповнено пунктом 41, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Пункт 41 постанови КМУ №865 був предметом судового розгляду.

Так, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, визнано протиправним та скасовано пункт 41 постанови КМУ №865.

Зазначені судові рішення в цій частині залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2008. При цьому Вищим адміністративним судом України зазначено, що Кабінет Міністрів України усупереч вимогам пункту 14 статті 92 Конституції, встановивши розміри посадових окладів суддів залежно від розмірів мінімальної заробітної плати на день ухвалення нормативно-правового акта з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, обмежив обсяг досягнутих прав.

Вказане підтверджується правовими позиціями Конституційного Суду України, який наводячи тлумачення словосполучення “звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина”, що містяться в частині 3 статті 22 Конституції України, у своєму Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначив, що “конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3). Скасування конституційних прав і свобод –це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням”.

Оскільки розмір мінімальної заробітної плати визначається щорічно законом про Державний бюджет України на відповідний рік із відповідною прогресією до зростання, приписом пункту 41 постанови КМУ №865 фактично обмежено встановлене законом право судді на обчислення посадового окладу із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

У зв’язку з цим, Печерським районним судом м. Києва 19.03.2008 ухвалено додаткову постанову,якою допущено поворот виконання постанови КМ N 865 від 03.09.2005 "Про оплату праці суддів" шляхом визначення, що постанова в частині встановлення посадових окладів, виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати, підлягає застосуванню з 01.01.2006 без обмеження мінімальної заробітної плати, яке було встановлено скасованим пункт 4-1.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 додаткова постанова місцевого суду залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року скасовано додаткову постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 та у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

З огляду на те, що додаткову постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2008 скасовано, розмір посадового окладу судді визначається, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом України про державний бюджет України на відповідний рік, а не з розміру 332 грн, -з 03.12.2007 (дати набрання законної сили постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007).

Законами України про Державний бюджет України на 2007, 2008, 2009, 2010 роки встановлювалися такі розміри мінімальних заробітних плат:

- у 2007 році: 400 грн. –з 01.01.2007 р., 420 грн. –з 01.04.2007 р., 440 грн. –з 01.07.2007 р., та 460 грн. –з 01.10.2007 р. (ст. 76 Закону України від 19.12.2006 р. №489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”);

- у 2008 році: 515 грн. –з 01.01.2008 р., 525 грн. –з 01.04.2008 р., 545 грн. –з 01.10.2008 р. та 605 грн. –з 01.12.2008 р. (ст. 59 Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”);

- у 2009 році: 605 грн. –з 01.01.2009 р., 625 грн. - з 01.04.2009 р., 630 грн. –з 01.07.2009 р., 650 грн. –з 01.10.2009 р., 744 грн. –з 01.11.2009 р. (ст. 55 Закону України від 26.12.2008 р. №835-VI “Про Державний бюджет України на 2009 рік”зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.11.2009 р. №1715-VI);

- у 2010 році: 869 грн. –з 01.01.2010 р., 884 грн. –з 01.04.2010 р., 888 грн. –з 01.07.2010 р., 907 грн. –з 01.10.2010 р., 922 грн. –з 01.12.2010 р. (ст. 53 Закону України від 27.04.2010 р. №2154-VI “Про Державний бюджет України на 2010 рік”).

Разом з тим, судом встановлено, що заробітна плата позивача з 03.12.2007 по 27.02.2008 нараховувалася та виплачувалася, виходячи із розміру посадового окладу 2 490,00 грн. (332 х 7,5), а з 28.02.2008 по 02.12.2010 –виходячи з розміру посадового окладу 2656,00 грн (332 х 8,0), тобто у відповідності з приписом пункту 41 постанови КМУ №865, а не відповідно до встановлених законами України про державний бюджет України на відповідний рік розмірів мінімальної заробітної плати.

Посилання представника ДСАУ та ТУ ДСАУ у Полтавській області на обов’язковість приписів постанови КМУ №865, яка не визнана нечинною та не скасована у встановленому порядку, суд оцінює критично, оскільки постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 вирішено питання щодо правомірності нормативно-правового акту, тому вказане судове рішення, яким визнано протиправним і скасовано відповідний пункт підзаконного нормативно-правового акту, є у силу статті 255 КАС України обов'язковим для всіх учасників правовідносин, на яких поширюється дія цього нормативно-правового акту.

Відповідно до абзацу 1 розділу 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»від 08.02.1995 № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо ..

За таких обставин суд доходить висновку, що при нарахуванні з 03.12.2007 та виплаті заробітної плати (з урахуванням у тому числі матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних) позивачу порушено право останнього на отримання заробітної плати у розмірі, встановленому чинним законодавством, допущено бездіяльність з боку ТУ ДСА України у Полтавській області щодо виконання вимоги частини 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням постанови КМУ №865, у зв'язку з чим така бездіяльність підлягає визнанню протиправною.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу, зобов'язавши Територіальне управління Державної судової адміністрації у Полтавській області провести перерахунок заробітної плати (з урахуванням у тому числі матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних) судді Полтавського районного суду Полтавської області Герасименко Вікторії Миколаївни, виходячи з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, за період з 03.12.2007 по 27.09.2008 та у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, за період з 28.02.2008 по 02.12.2010 та здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов’язкових платежів та зборів .

Відносно вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА України у Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної надбавки за вислугу років з 22.05.2008 відповідно до вимоги частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 та зобов’язання ТУ ДСА України у Полтавській області провести перерахунок позивачу щомісячної надбавки за вислугу років з 22.05.2008 відповідно до вимоги частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, суд доходить таких висновків.

Частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»(в редакції Закону, яка діяла до змін, внесених Законом від 28.12.2007 №107-VI) встановлено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Законом України від 28.12.2007 №107-VI (підпункт "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II) внесено зміни до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», а саме –слова “загальної суми щомісячного заробітку”замінено словами “посадового окладу”.

Зміни до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», що внесені Законом від 28.12.2007 №107-VI, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 22.05.2008 втратила чинність норма Закону від 28.12.2007 р. №107-VI, а норма частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»відновила свою дію в редакції, яка передбачала розмір надбавки за вислугу років, виходячи із загальної суми щомісячного заробітку, а не з посадового окладу.

Разом з тим, судом встановлено, що щомісячна надбавка за вислугу років позивача з 22.05.2008 розраховується у відсотках від розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, а не від загальної суми щомісячного заробітку до складу якого, крім посадового окладу та доплат за кваліфікаційні класи, належать премії, надбавка за вислугу років та інші надбавки.

За таких обставин суд доходить висновку, що при нарахуванні з 22.05.2008 та виплаті заробітної плати з урахуванням щомісячної надбавки за вислугу років безпідставно обмежено право позивача на отримання заробітної плати з урахуванням надбавки у встановленому законом розмірі, допущено бездіяльність ТУ ДСА України у Полтавській області щодо виконання вимоги частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу, зобов'язавши ТУ ДСА України у Полтавській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 з 22.05.2008 по 02.02.2010 щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі, встановленому частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, виходячи із загальної суми щомісячного заробітку.

Доводи представника ТУ ДСА України у Полтавській області та ДСА України відносно того, що бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, а для забезпечення прав позивача не були виділені кошти у необхідній сумі, у законах про Державний бюджет України на 2007-2010 роки не передбачено відповідних бюджетних призначень Державній судовій адміністрації (як розпоряднику бюджетних коштів) на погашення заборгованості, що виникла за минулі роки у результаті невиконання зобов'язань, суд не бере до уваги з огляду те, що непередбачення державою бюджетних асигнувань у належному розмірі для надання матеріального забезпечення суддям не може бути виправданням порушення права судді на належний рівень матеріального забезпечення, встановлений чинним законодавством України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”та ін.).

Відповідно до наказу ДСА України від 09 червня 2004 року № 82/04 “Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів” обов’язок подавати штатні розписи до ДСА із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, яке і здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Зазначені повноваження сторонами не оспорюються. Однак, зміни до штатних розписів не вносилися, а відтак, суд доходить до висновку, що саме Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області було допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення перерахунку заробітної плати та інших виплат позивачу.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2 з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, починаючи з 1 червня 2005 року та з 29.02.2008 року заробітну плату, матеріальну допомогу на соціально-побутові потреби, відпускні відповідно до вимог статті 44 частини 1 Закону України "Про статус суддів", виходячи з посадового окладу встановленого у додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", у розмірі 8 мінімальних заробітних плат встановлених Законом на момент проведення виплат; визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2 з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, починаючи з 1 червня 2005 року; зобов'язання Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України забезпечити проведення виплат заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі на соціально-побутові потреби, відпускних судді Герасименко Вікторії Миколаївні шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати вказаної заборгованості відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" в редакції станом на 31.12.2005, від 30 червня 2005 року № 513 та № 514, починаючи з 1 червня 2005 року; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22.05.2008 відповідно до вимог статті 44 частини 4 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008; визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22.05.2008 відповідно до вимог статті 44 частини 4 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008; зобов'язання Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України забезпечити проведення виплат заробітної плати щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22.05.2008 р. відповідно до вимог статті 44 частини 4 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 позивачем не обґрунтовані, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа - Полтавський районний суд Полтавської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального Управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо ненарахування заробітної плати (з урахуванням у тому числі матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних) судді Полтавського районного суду Полтавської області Герасименко Вікторії Миколаївни, виходячи з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 03.12.2007 по 27.02.2008 та у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 28.02.2008 по 02.12.2010.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області провести перерахунок заробітної плати (з урахуванням у тому числі матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних) судді Полтавського районного суду Полтавської області Герасименко Вікторії Миколаївни, виходячи з посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, за період з 03.12.2007 по 27.09.2008 та у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, встановлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, за період з 28.02.2008 по 02.12.2010 та здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов’язкових платежів та зборів.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального Управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо ненарахування заробітної плати щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22.05.2008 по 02.02.2010 відповідно до вимоги частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008.

Зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 щодо виплати з 22.05.2008 по 02.02.2010 щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі, встановленому частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, виходячи із загальної суми щомісячного заробітку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2011 року.

Головуючий суддя

 суддя

 суддя