Цей матеріал не є відповіддю на питання, як закрити кримінальну справу або як зробити так, щоб її не порушували. Він також не є панацеєю від бід, якою ви можете скористатися у будь-який зручний момент, особливо, якщо взяти до уваги особливості здійснення правосуддя в нашій країні. І все ж - тим, хто не працює щільно з кримінальним процесом, як правило, на практиці відразу важко зорієнтуватися в його нюансах. Нижче будуть проаналізовані деякі важливі моменти, на які слід звернути увагу в разі порушення кримінальної справи (по ним до сих пір виникає маса питань), крім, мабуть, одвічної поради знайти хорошого адвоката. Останній, втім, є все-таки найбільш значущим в такого роду ситуаціях.

Кримінальні справи порушуються за фактом і проти конкретної особи. Різницю розрізняють рідко, ще рідше усвідомлюють неправомірність порушення справи одним із цих способів. Порушення справи за фактом означає, що ознаки вчинення злочину в наявності, але про те, хто його вчинив, у того хто порушує справу немає ніяких припущень. За фактом справи можуть порушуватися далеко не по всіх статтях КК, оскільки порушувати справу по деяким з них вже означає підозрювати ту чи іншу особу у вчиненні злочину. Прикладом може служити залишення в небезпеці. Щоб порушити справу за статтею 135 КК, слід точно знати, що якась особа мала можливість надати допомогу людині, яка перебуває в небезпечному для життя і здоров'я стані, але не зробила цього. Однак у такому випадку ми вже будемо мати справу з підозрюваним і справа має порушуватися щодо конкретної особи.

Частина 2 ст. 98 КПК зобов'язує порушувати справу щодо конкретної особи, якщо на момент порушення справи "встановлено особу, яка вчинила злочин". Це дуже невдале формулювання законодавця сприяє неправильному розумію закріпленої у статті норми. Вважати встановленим факт вчинення злочину цілком певною особою можна тільки після обвинувального вироку. До того говорити про встановлення особи зарано, бо думка слідчого - всього лише його підозри і звинувачення. Тому згадану статтю слід розуміти так: якщо є підозри на рахунок особи, яка вчинила злочин, кримінальна справа має бути порушена щодо цієї особи, з тією метою, щоб ця особа могла захищатися від підозр і в подальшому від звинувачень.

Мало того, особа, проти якої порушено кримінальну справу, повинна мати статус підозрюваного, однак чинний КПК такого статусу (і, відповідно, прав) йому не гарантує. Згідно зі ст. 431 КПК підозрюваним визнається або вже затриманий за підозрою в злочині, або той, до кого застосовано запобіжний захід. Так що права фактично підозрюваного КПК порушує, а ось прокурору дозволяє застосовувати щодо нього "запобіжне обмежень" (ст. 981 КПК) - заборона на виїзд за межі України до закінчення досудового слідства і судового розгляду. Фактично це та ж міра запобіжного заходу.

Проте всі, кого підозрюють (насправді фактично навіть формально не надаючи відповідного статусу у кримінальній справі) і звинувачують у вчиненні злочину, мають право на захист: ст. 63 Конституції України, ст. 21 КПК.

 Тому, якщо дізнавач, слідчий або прокурор порушують "по факту" справу, яка може бути порушена не інакше, як проти конкретної особи (а до таких справ належать усі посадові злочини, справи про ухилення від сплати податків, фіктивному підприємництві і їм подібні), та особа, яка фактично при цьому підозрюється, має у кримінальному процесі всі ті права, які закріплені КПК за підозрюваним, в тому числі і право відмовитися від дачі показань. Те ж саме можна сказати про випадки порушення справи проти конкретної особи, яким статус підозрюваного не надається.

Відповідно до ст. 982 КПК постанова про порушення кримінальної справи має бути негайно вручено особі, щодо якої порушено справу. У крайньому випадку постанова може бути вручено не пізніше 3 діб з моменту винесення. Однак ніяких "санкцій" за порушення цієї норми для слідства не передбачено. Ця норма може органами дізнання та слідства порушуватися. Тому, при наявності найменших підозр на те, що справу порушено, подавайте письмовий запит про копії постанови (такий запит може бути відправлений і захисником, і законним представником), у разі чого вам просто скажуть, що справа не порушувалася.

Постанова про порушення кримінальної справи може бути оскаржена в суді відповідно до ст. 2367 КПК. Причому як ту, яка порушена щодо конкретної особи, так і порушену за фактом. Подавати скаргу може завжди фізична особа, щодо якої порушено справу (його захисник, законний представник), і особа, "інтересів якої стосується" кримінальна справа. Фактично підозрюваний до таких, безумовно, відноситься.

 Скарга подається до місцевого суду за місцем розташування органу (дізнання, слідства) або роботи посадової особи, яка винесла постанову про порушення кримінальної справи.

Обгрунтування зв'язку між інтересами скаржника і кримінальною справою повинно бути грунтовним, бо якщо суддя не визнає його достатнім, то він може відмовити у розгляді скарги.

 Тим не менш, відмова судді через відсутність належного обгрунтування не страшна, оскільки звертатися до суду зі скаргою про порушення кримінальної справи протягом усього часу досудового слідства можна неодноразово (недарма КПК не передбачає терміну, протягом якого така скарга може бути подана). Так що подібні заходи можна вживати знову і знову, при появі згодом нових доказів (аргументів) неправомірність порушення справи.

До оскарження постанови про порушення кримінальної справи можна вдаватися з метою ознайомлення з матеріалами порушеної кримінальної справи, принаймні з тією їх частиною, на підставі якої прийнято рішення про порушення кримінальної справи (за загальним правилом матеріали справи обвинуваченому пред'являються тільки після закінчення слідства). Відповідно до ст. 2368 КПК під час судового розгляду сторони мають право на ознайомлення з матеріалами, які послужили підставою для порушення кримінальної справи і на оприлюднення їх в судовому засіданні.

Ще одна з цілей, яка може переслідуватися поданням скарги на постанову про порушення кримінальної справи - призупинення слідчих дій на час розгляду скарги. Проте тут все не так просто, як з ознайомленням з матеріалами, оскільки призупинення дій не є тим наслідком, що з необхідністю настає в результаті оскарження. Суддя зобов'язаний розглянути питання про доцільність зупинення слідства (при винесенні ухвали про відкриття провадження за скаргою), але не зобов'язаний приймати позитивного рішення і припиняти дії. У разі ж якщо таке рішення все-таки буде прийнято, воно підлягає виконанню негайно.

Слід пам'ятати, що неявка (без поважних причин) до суду особи, яка подала скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, є підставою (ст. 2368 КПК) для нерозгляду по суті цієї скарги судом (закриття провадження з розгляду). Скарга розглядається протягом 5 днів з дня надходження її до суду. На жаль, Рішенням КСУ № 16-рп/2009 визнана неконституційною норма КПК, згідно з якою неявка прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. Однак не все так однозначно. Норми, що покладають на прокурора обов'язок доведення правомірності порушення кримінальної справи, в тому числі наявності підстав і приводів до порушення, перелічених у ст. 94 КПК, ніхто не відміняв, а неявка прокурора автоматично означає відсутність доведеності правомірності порушення (а значить, суд зобов'язаний задовольнити скаргу і скасувати постанову про порушення кримінальної справи). Проте прокурор може не бути на засідання, перешкоджаючи таким чином реалізації підозрюваним свого права на захист, причому на захист ефективний, а не формальний. Саме за ознакою відсутності ефективності захисту норма про обов'язкову присутність прокурора при розгляді скарги суперечить ст. 64 Конституції і порушує право на суд (на доступність суду) як така, яка гарантована ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Постанова судді місцевого суду за підсумками розгляду скарги на порушення кримінальної справи також може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 7 діб з дня її винесення.

Постанова слідчого про порушення кримінальної справи відповідно до ст. 100 КПК може бути оскаржена прокурору. Він може закрити порушену без законних на те підстав справу або скасувати постанову про порушення, якщо слідчі дії ще не проводилися.

Ольга ЖОГА | ЮРИСТ & ЗАКОН № 44, 9 листопада 2011 | http://www.ligazakon.ua/